Оперний театр у львові

Оперний театр у львові

Оперный театр Львова

Оперный театр им. С. А. Крушельницкой во Львове

Львовский театр Оперы и Балета им. С.Крушельницкой – настоящее произведение искусства стиля неоренессанс, который стал украшением не только Львова, но и всей Европы.

Сэкономь на путешествии!

История и архитектура

Его архитектурный ансамбль требовал особенного расположения, поэтому было решено строить его на центральном проспекте города, несмотря на то, что здесь протекала река Полтва. Река была взята в коллектор, а под фундамент впервые в Европе были использованы бетонные блоки.

Первый камень в фундамент Оперного театра был заложен в 1897 году. Проектом театра занимался, выдающийся на то время, архитектор в Европе – Зигмунт Горголевский. Строительство театра длится около трех лет, на средства городской казны и простых граждан тогдашнего Львова и его окраин. Стоимость строительства театра составляла 2,4 миллиона австрийских крон.

Над строительством и отделкой работали самые лучшие мастера Львова и всей Европы: П.Вийтович, Т.Баронч, А.Попель, Т.Попель, Е.Печ, Т.Рибковский, М.Герасимович, С.Дембицкий, З.Розвадовский, С.Рейхан.

Пышный фасад здания украшен богатым скульптурным декором: колоннами, нишами, балюстрадами. Над главным карнизом фасада вздымаются восемь муз, над ними — композиция „Радости и страдания жизни”. Фронтон завершается триадой бронзовых статуй Гения драмы, комедии, трагедии, и по центру – Славы, с золотой пальмовой ветвью в руках.

Интерьер театра тоже поражает своей красотой. При украшении была использованна позолота (пошло несколько килограммов золота), разноцветный мрамор, росписи и замечательная скульптура. На премьерах спектаклей можно увидеть замечательную сценическую занавесь „Парнас” (1900 год), работы известного живописца Генриха Семирадского. Это творение – аллегорическая трактовка смысла жизни человека в фигурах Парнаса. Большой Городской театр (так Львовский Оперный театр назывался до 1939 года) открывается 4 октября 1900 года.

На торжественном открытии собирается вся элита тогдашнего искусства и делегации из разных европейских театров. В этот день на сцене театра премьера лирико-драматической оперы „Янек” В.Желенского – о жизни карпатских верховинцев. Главную партию поет выдающийся украинский тенор – Александр Мишуга.

Львовскую оперную сцену осчастливили выступлениями всемирно известные исполнители: Александр Бондровський, Елена Рушковский-Збоинська, Ян Кепура, Янина Королевия-Вайдова, Джемма Белинчиони, Маттиа Баттистини, Ада Сари и др.

Яркую страницу в истории театра вписали певцы-украинские: О. Любич-Парахоняк, О. Руснак, Е. Гушалевич, А. Носалевич, А. Дидур, О. Мишуги, М. Менцинский., С. Крушельницкая и др., Искусство которой стало национальной гордостью народа и получило всемирное признание.

Легенды Оперного театра Львова

Во время недавнего социологического опроса большинство львовян безоговорочно отдали предпочтение львовской Опере как символу Львова. Оперный театр имени Соломии Крушельницкой в этом вопросе значительно опередил Волошскую церковь, Доминиканский собор и церковь Юра. А благодаря Национальному банку Украины каждый гражданин нашей страны в любом ее уголке может любоваться силуэтом этого знаменитого здания. Львовянам никогда не надоедает повторять, что нашей Опере нет равных в Украине и она является одной из красивейших в Европе и в мире.

Здание львовского Оперного театра завершили в 1900 году по проекту талантливого архитектора Зигмунта Горголевского. И первая легенда Оперы возникла сразу же после смерти зодчего.

Рассказывали, что Горголевский через год после завершения строительства покончил с собой из-за того, что подземные воды Полтвы, которые протекали под самым театром, подтопили здание и оно потрескалось. В действительности же при строительстве театра для Полтвы проложили обводной канал, а Горголевский умер по другой причине. Однако львовяне не забывают, что все же под мостовой проспекта Свободы текут воды неспокойной реки, и даже при советской власти запрещали во время праздничных парадов возле Оперного движение тяжелой военной техники.

Первым директором Оперного театра был Павликовский, который так сильно влюбился в оперу, что часто доплачивал к театральной кассе собственные деньги. Поскольку пышные постановки и приглашение иностранных знаменитостей требовали огромных затрат, директору-любителю пришлось продать свое имение в Медици, чтобы спасти от финансовых трудностей любимое детище. Сам директор считал для себя большим счастьем изредка появляться на сцене театра статистом во второстепенных ролях.

Львовская Опера имеет свои романтические трагедии. В начале прошлого века из-за несчастной любви к одной певице театра покончил с собой известный львовский окулист Бужинский. А в 1912 году из-за ужасной ревности застрелил свою замужнюю пассию, актрису Янину Огинскую-Шендерович известный львовский ловелас, юрист и банкир Станислав Левицкий.

Действительно невероятно интересная легенда связана с великолепной завесой «Парнас» львовской Оперы, которая исправно служит театру уже более ста лет. Когда строительство театра шло к завершению, учредители Оперы решили, что завеса в ней должна быть такой же помпезной и торжественной, как и само здание. И послали знатоков-специалистов в театры Европы, чтобы те подобрали занавес, который бы лучше подходил во Львов. Больше посланцам понравились завесы в Миланском театре и в театре Кракова. Как потом выяснилось, их автором был известный художник Генрик Семирадский, кстати, поляк, родился в Украине. Ему и сделали заказ на театральный занавес.

Почти четыре года, пока шло строительство театра, художник работал над своим шедевром, но, к большому сожалению, когда работа была закончена и надо было открывать театр, оказалось, что денег на выкуп завесы учредители не имеют. Театр строился в основном на пожертвования меценатов, но они все заявили, что больше денег не дадут.

Заказчики, потупившись, отправились в Италию и сообщили Семирадскому, что денег, чтобы заплатить за его работу, нет. Художник оказался человеком удивительно добрым, не разгневался на неудачников, а повел их в свою мастерскую и показал занавес. Львовяне потеряли дар речи и целый день простояли, любуясь шедевром, о котором они столько мечтали. Когда был уже поздний вечер, гостей попросили покинуть мастерскую. Всю ночь львовские любители искусства спорили о художественных нюансах величественной картины, а только загорелся утро, они уже были у дверей мастерской и просили Семирадского еще раз показать им завесу, чтобы решить художественную спор. Художник сам заинтересовался спором и вместе с гостями провел у завесы несколько часов. На следующий день львовянам нужно было уже уходить домой и они снова просили мастера раз показать им свой шедевр.

И тогда Генрих Семирадский понял, что никто так не оценит и не полюбит его картину, как эти люди и нигде в мире она не будет так хорошо выглядеть, как в том месте, для которого была предназначена. И художник сделал прекрасный поступок — подарил плод своего вдохновения львовской Опере. Это было как раз накануне открытия театра в 1900 году, а уже 1902 художник умер, но его замечательная работа и доныне радует изысканный художественный вкус львовян.

Во львовской Опере не только люди, но и скульптуры не раз обрастали легендами. Так, предметом одной из самых невероятных споров, которые были в нашем городе, стала главная скульптура Оперы «Слава», венчающей фронтон здания. Профессор Львовского университета Марс много лет преподавал акушерство и гинекологию и однажды проходя с друзьями мимо театра, поспорил, что «Слава» не случайно имеет такой округлый животик. Профессор поклялся своей научной честью, что такой живот бывает только у женщин на четвертом месяце беременности. Чтобы подтвердить свои слова и выиграть пари, Марс пошел к скульптору, который лепил «Славу» и взял у него адрес натурщицы, которая позировала ему при работе. В натурщицы и вправду оказался ребенок. По дате ее рождения принципиальный профессор таки смог подтвердить свою правоту и доказал, что наша львовская «Слава» действительно беременна.

Посетителям

Телефон: (+38 032) 298 14 82
Адрес: Проспект Свободы 1.
Время работы: понедельник — пятница, с 10:00 до 19:00.

Львівський оперний театр

Львівський оперний театр – головне місце базування львівських муз (музи то такі крилаті кубіти, які на своїх крилах несуть натхнення) та одна з чисельних перлин міста Львова, хоча і сам Львів є справжньою перлиною України. Львів’яни на превеликий жаль вже давно звикли до надзвичайної краси цього дивовижного храму театрального та архітектурного мистецтва, майже щодня проходячи (чи проїжджаючи на маршрутці) біля нього, їдучи на роботу чи по якимось своїм буденним справам, навіть не помічаючи його краси… (звичка страшна сила) А тим часом наш Львівський оперний театр належить до найгарніших театральних споруд не лише України, але й Європи.

Хоча взагалі кожен українець практично щодня бачить Львівський оперний театр, який своїм зображенням прикрашає такі улюблені українські грошові банкноти номіналом 20 гривень. (Однак чимало людей все таки більше за наші рідні гроші полюбляє долари та Євро, чому б це?)

Будівництво оперного театру почалось в далекий 1897 рік, у Львові тоді ще всім заправляла “бабця Австрія”, точніше навіть не ця сьогоднішня Австрія, а стара велична Австро-Угорська імперія, яка благополучно канула в літу після першої світової війни. Проектуванням театру зайнявся відомий польський архітектор Зигмунт Горголевський, який окрім оперного театру був автором багатьох монументальних споруд в Польщі та Німеччині. В будівництво оперного театру Горголевський вклав душу та всю свою архітекторську майстерність. Чисельні музи, яких він зобразив на фасаді театру, були до нього прихильними, може саме тому театр вийшов таким чудовим.

Зате після того як у 1900-му році театр був збудований сталась одна неприємна подія, яка мала свої сумні трагічні наслідки. Річ в тім, що сам театр був побудований не де інде, а прямісінько на нашій львівській річці Полтві, стоячи на великій каменій плиті, яка є його фундаментом. Так, так, колись Львів, як порядне європейське місто мав свою річку – Полтву, однак з плином часу наша Полтва все мільчала, та мільчала, поки зовсім не перетворилась на струмочок (дивіться гравюру за 1844 рік).

Австрійською владою міста було прийнято рішення про те, щоб закувати нещасну Полтву в кайдани міської каналізації, а посеред самої річки, там де зараз центральна частина міста – проспект Свободи і було збудовано Оперний театр. Однак через рік після його відкриття, в 1901 році, фундамент під театром почав просідати, на стінах з’являтись тріщини, була загроза того, що театр може зруйнуватись. Горголевський – батько Львівського оперного театру через то дуже сильно переживав, адже Львівський оперний театр був його найвидатнішим мистецьким творінням. Нервові клітини не відновлюються, нерви до добра не доводять, вам то любий лікар скаже. Занадто сильне нервове напруження та переживання за долю театру стали фатальними для талановитого та геніального архітектора Зигмунта Горголевського, у 1903 році він раптово помер через параліч аорти серця (а по простому – сердечний інфаркт). А серед львів’ян стали ходити чутки, ніби то Горголевський сам наклав на себе руки через просідання театру.

Могила пана Горголевського на личаківському цвинтарі у Львові.

Щодо ж самого театру то трохи просівши він собі спокійненько стоїть до наших днів, тріщини на стінах давно замалювали, а натовпи туристів з сусідньої Польщі, Росії, інших міст України та світу щодня милуються його дивовижною красою.

Львівський оперний театр зимою.

Особливо гарним є фасад оперного театру, на якому зображено чимало цікавих скульптурних зображень, про символізм яких трішки розповім. По бокам виділяються дві панянки, це Комедія і Трагедія.

Так виглядає пані Трагедія, якщо приглянетесь уважніше, то побачите ножа в її руці. (Очевидно, з нею краще не сперечатись).

А це алегорія Комедії – усміхнена пані з маскою в руці. Трагедія й Комедія є одвічними стовпами, на яких тримається театральне мистецтво та й усе наше життя (яке теж є великим театром).

Трошки зверху над комедією і трагедією живуть музи. Одна з них навіть повернулась до глядачів спиною – це Вдача, та сама муза за якою всі женуться (хто не хоче бути багатим та успішним?), і до того пані Вдачі то все надоїло, що вона повернулась до всіх спиною та ніби каже : “А ну спробуй, спіймай мене”.

А тут на верху дуже повчальна та глибока скульптурна композиція: в центрі сидить мудрець, а до ноги йому припав молодий учень. Мудрець відкриває учню дуальність нашого буття, яке в однаковій мірі складається як з щастя, радості, задоволення, сміху, веселощів, так і з горя, трагедій, мук, страждання, гірких сліз. По ліву сторону від мудреця бачимо веселощі та радість, молоді люди п’ють вино та веселяться. Зате по праву сторону все дещо сумніше: мати оплакує свого вбитого на війні сина, та викрадають молоду жінку.

З самого верху, вже на даху театру, крилата пані з лавровим вінком, що стоїть по центру символізує людську Славу, до якої прагнуть всі актори (та і решта людей). Справа від Слави крилата пані з лірою в руках – геній музики. Зліва крилата пані в капюшоні – геній трагедії. Можливо, захочете спитати: якщо є геній трагедії, то де ж геній комедії? А дуже просто: геній трагедії одночасно і є генієм комедії (на пів ставки підробляє, нема на то ради, в Україні криза). Геній трагікомедії в поєднанні з генієм музики можуть привести актора до театральної слави.

Фото зроблене під час зйомок у Львові якогось фільму про другу світову війну. Для чисельних войовничо налаштованих росіян в мережі то стало приводом черговий раз заявити, що в нас тут у Львові фашисти ще живуть. Чи до сих пір бандерівці з автоматами ходять, звісно, такі коментарі смішно читати. Львів був і залишається одним з самих культурних, цивілізованих та безпечних міст колишнього Радянського Союзу.

А так виглядає сцена оперного театру.

Взагалі всередині Львівський оперний театр не менш гарний, ніж ззовні.

Стеля театру з середини.

Дуже цікавим всередині є дзеркальний зал театру.

Дзеркальним його назвали через дзеркала, що розташовані одне напроти другого таким чином, що у їхньому відображенні створюється ілюзія нескінченого тунелю.

Зверху над дзеркалами зображено алегорію континентів, Європа – втілена в образі білого хлопчика, який мандрує від одного континенту до іншого, а всі інші континенти дарують йому якісь подарунки.

Зверху можна побачити цікаві картини над дзеркалами, вони алегорично відтворюють чотири пори року.

Львівський оперний театр служить джерелом натхнення для багатьох львівських художників, чиї картини можна купити на сусідньому вернісажі – мистецькому базарчику неподалік оперного театру. А взагалі всім не мешканцям Львова треба якось обов’язково приїхати в наше казкове місто і своїми очима подивитись на то все.

P. S. Духи вещают: Все таки как ни крути, но театральное искусство будет жить вечно, его не заменят ни кино, ни аниме, ни что либо еще. И вновь и вновь люди будут покупать билеты в Львовский оперный театр (и другие театры) идя на спектакли, слушая оперы и оперетты. Это и есть отличительная черта настоящего искусства, время над ним не властно, оно живет веками, и даже тысячелетиями.

Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької

• Огляд
• Фотогалерея
• Всі події театру
• Показати на карті
• Відгуки 3

• Українською
• По русски

Театр опери та балету, який місцеві жителі називають головним символом і перлиною Львова, поряд з віденською та одеською операми входить до числа найкрасивіших театрів Європи. Львівська опера, яка прикрашає головний проспект міста, є однією з найяскравіших міських визначних пам’яток, обов’язкових до відвідування. Щодня її красою і величчю захоплюються тисячі мандрівників з різних куточків світу.

Необхідність у великому міському театрі Львів, який перебував у той час під владою Австро-Угорщини, відчув наприкінці XIX сторіччя. Тоді ж був організований конкурс на кращий проект майбутнього театру, в якому переміг талановитий архітектор Зигмунд Горголевський, що вже встиг прославитися як автор кількох монументальних споруд в Німеччині та Польщі.

Будівництво театру почалося в 1897 році і тривало три роки — в 1900-м Великий міський театр, як тоді називалася опера, був урочисто відкритий. Будівля, виконана в класичних традиціях з елементами зухвалого бароко і стриманого ренесансу, вражала ефектністю і пишністю декору: над його дизайном і обробкою театру працювали кращі майстри Львова і всього Старого Світу. Фасад будівлі щедро прикрашений скульптурами, колонами, нішами і балюстрадами. Вінчають його три крилаті бронзові фігури — Генія драми і комедії, Генія музики і Слави з золотою пальмовою гілкою в руках.

У 2000 році — до сторіччя Львівської опери — вона була відреставрована і перейменована на честь Соломії Крушельницької, видатної української оперної співачки, широко відомої в усьому світі.

Побувати в Львівському театрі опери та балету потрібно не тільки на виставі, сюди обов’язково варто прийти з екскурсією — щоб більше дізнатися про історію та легенди цього дивного архітектурного пам’ятника.

Театр оперы и балета, который местные жители называют главным символом и жемчужиной Львова, рядом с венской и одесской операми входит в число самых красивых театров Европы. Львовская опера, украшающая главный проспект города, является одной из самых ярких городских достопримечательностей, обязательных к посещению. Ежедневно ее красотой и величием восхищаются тысячи путешественников из разных уголков мира.

Необходимость в большом городском театре Львов, который находился в то время под властью Австро-Венгрии, почувствовал в конце XIX века. Тогда же был организован конкурс на лучший проект будущего театра, в котором победил талантливый архитектор Зигмунд Горголевский, что уже успел прославиться как автор нескольких монументальных сооружений в Германии и Польше.

Строительство театра началось в 1897 году и продолжалось три года — в 1900-м Большой городской театр, как тогда называлась опера, был торжественно открыт. Здание, выполненное в классических традициях с элементами дерзкого барокко и сдержанного ренессанса, поражала эффектностью и пышностью декора: над его дизайном и отделкой театра работали лучшие мастера Львова и всего Старого Света. Фасад здания щедро украшен скульптурами, колоннами, нишами и балюстрадами. Венчают его три крылатые бронзовые фигуры — Гения драмы и комедии, Гения музыки и Славы с золотой пальмовой ветвью в руках.

В 2000 году — к столетию Львовской оперы — она ​​была отреставрирована и переименована в честь Соломии Крушельницкой, выдающейся украинской оперной певицы, широко известной во всем мире.

Побывать во Львовском театре оперы и балета нужно не только на спектакле, сюда обязательно стоит прийти с экскурсией — чтобы больше узнать об истории и легенды этого удивительного архитектурного памятника.

Оперний театр у львові

Конкурс на будівництво у Львові Великого міського театру (тепер – Львівського театру опери та балету) оголосили у 1895 році. Мерія виділила велику на той час суму – орієнтовно понад мільйон золотих, але коштів не вистачало на побудову, тому містяни зібрали пожертви.

«Львів’яни так прагнули мати у місті нову величну театральну будівлю, що «пожертвували» заради мистецтва набережною у центрі міста«, — підкреслила Стефанія Олійник.

Політехнічне товариство мерії запропонувало різні локації, де можна було би збудувати театр. Йдеться про Губернаторські вали біля костелу Кармелітів (зараз – церкви Св. Михайла), площу Святого Духа (зараз – Івана Підкови), площу Голуховських (тепер – проспект Свободи). Влада обрала останню пропозицію та погодилась розпочати будівництво. У цьому випадку потрібно було знести кілька будинків, змістити русла річки Полтва.

У конкурсі на будівництво переміг проєкт директора Державної промислової школи Зиґмунта Ґорґолевського. Державний архів Львівcької області опублікував креслення фасаду театру на онлайн-виставці документів до 120-річчя Львівської опери.

У 1896 році розпочались перші роботи під забудову. Наступного року відбулося урочисте закладення наріжного каменя за участю духовенства, посадовців, художників, письменників, акторів. Виголошували промови та читали вірші.

Львівський театр опери та балету – один із найкрасивіших оперних театрів Європи.

Будівля Оперного має форму видовженого прямокутника. Від цоколя до першого поверху стіни фасаду облаштовані рельєфні мурування. Над центральним входом у театр розташована лоджія, яку прикрашають музи. На верхівці встановлені бронзові статуї – «Геній Трагедії» (з маскою) та «Геній Музики» (з лірою). Посередині – постать «Слава» із пальмовою гілкою, що символізує нагороду тим, хто присвятив себе мистецтву.

На верхівці фасаду – постать старого, який повчає юнацтво. Із обох боків зображено життєві веселощі й смуток. Справа – дві пари людей, які танцюють і відпочивають. Зліва втілена драматична ситуація – викрадення дівчини.

Зображення вагітної статуї «Слави» на Оперному

Зі статуєю «Слави» пов’язана цікава історія. Львівський професор, що викладав гінекологію та акушерство, переконував, що округлий животик статуї є ознакою четвертого місяця вагітності. Йому вдалося навіть це підтвердити. Відвідав із скульпторами натурщицю, яка розповіла, що це дійсно так. Отож, статуя на Оперному театрі зображена вагітною.

Мармур, позолота, розписи інтер’єру театру залишилися незмінними з часу його відкриття.

При вході у театр можна побачити портрети Папи Римського Івана Павла ІІ (на згадку про його візит у 2001 році) та митрополита УГКЦ Андрея Шептицького.

Інше оздоблення театру (мармур, позолота, розписи розкішного інтер’єру театру залишилися незмінними із періоду відкриття. У 1978 — 1984 роках реставрували театр, завдяки цьому вони не втратили краси. На відновлення тоді витратили 6 мільйонів рублів.

Стіни прикрашені орнаментами, вінками з троянд, пальмовими галузками та листям аканту. Стеля виконана із прозорого скла, таким чином це сприяє природному освітленню вестибюлю у денний час та економії світла.

4 жовтня 1900 року відбулося відкриття театру.

Із самого ранку на площі було людно, адже безліч зацікавлених жителів хотіли побачити урочистість. На подію завітало також багато почесних гостей. Серед них — художники, композитори, письменники, автор проєкту, скульптори, театрали.

Про відкриття Міського театру повідомили у часописі «Діло» за 5 жовтня 1900 року. Йдеться про те, що відкриття відбулося із великим парадом. Все розпочалося о 10:00, коли провів богослужіння вірменський архієп. Ісакович. Після цього всі пішли до нового театру. Ввечері цього дня вібулася перша вистава, тоді зіграли три твори.

Мініатюра Оперного театру зі шрифтом Брайля

У січні 2020 року у Львові відкрили мініатюрну модель Львівського театру опери та балету імені С. Крушельницької. Її встановили на площі перед театром, щоб люди із вадами зору могли дотиком «відчути» красу будівлі.

Популярність Львівської опери не зникає.

Минуло понад 120 років із дня заснування Оперного театру, однак він популярний і у наш час. Наразі у репертуарі театру понад 50 опер, оперет та балетів. Твори В.А. Моцарта, Дж. Б. Перголезі, Ж. Бізе, П. Чайковського, Дж. Пуччіні, С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, Ю. Мейтуса, Є. Станковича, М. Скорика та низки інших.

На сцені театру відбуваються Міжнародні оперні фестивалі та конкурси співаків імені Соломії Крушельницької. Виступають відомі солісти опери і балету, диригенти, провідні українські та європейські театри і колективи.

Не зважаючи на карантин в Україні через пандемію, у 2020 році вдалося реалізувати 105 вистав та 24 концерти.

Оперний театр у наш час.

Оперний у наш час не втрачає цінність. Він є візитівкою міста Лева. У минулому році реконструювали площу перед театром. А лея нагадує за формою скрипку, яка позначена як фонтаном, так і освітленням у мощенні. Встановили також сухий фонтан за понад 1 мільйон євро.

Нагадаємо, кореспондентка 032.ua також розповідала про 20 забутих кінотеатрів Львова радянського періоду та що зараз на їхньому місці.

Оперний театр Львова: архітектурний і культурний центр міста

5 причин відвідати Оперний театр:

1. Відвідати одну з оперних постановок, найвідоміших композиторів, найталановитіших виконавців.
2. Побачити одну з найкращих споруд країни.
3. Дізнатись історії пов’язані з будівництвом і про загрозу зникнення Оперного театру.
4. Почути які ім’я носив театр в різні етапи історії.
5. Насолодитись внутрішнім оздобленням, яке вражає своєю розкішшю та естетикою.

Львівський оперний театр – бурхлива історія його створення та розвитку

В кінці XIX століття Львів (а тоді – Лемберг) входив до складу Австро-Угорщини, яка здавна вважалася культурним, а в першу чергу – театральним осередком Європи. Оперні постановки, найвідоміші композитори, найталановитіші виконавці – все це в Австро-угорській імперії переживало свій розквіт.

І ці традиції знайшли своє відображення в новому оплоті муз, який був побудований в 1900 році Зигмунтом Горголевським на площі Свободи. Тоді він отримав назву Великого міського театру, і зберігав її аж до 1939 року. До речі, на відкритті його був присутній знаменитий письменник Генрик Сенкевич. Першим поданням тоді стала опера «Янек», присвячена народним мотивам Верховини.

У першій половині XX століття Львівський оперний театр не раз опинявся під загрозою зникнення: спочатку його закрили з економічних причин у 1934 році, а під час Другої Світової Війни театральну будівлю і зовсім замінували німецькі солдати, і тільки волею випадку вона не була підірвана.

Оперний театр у Львові не раз міняв свою назву: від Великого міського до Львівського державного, а потім – і Львівського національного академічного театру опери та балету. Спочатку йому присвоїли ім’я Івана Франка, але в останні роки «покровителькою» Львівського оперного театру стала знаменита українська оперна співачка Соломія Крушельницька.

Оперний театр у Львові: краса мистецтва, втілена в архітектурі

Будівля, в якій розташовується львівська опера, вважається однією з найкрасивіших театральних споруд країни. Вона виконана відповідно до барокових традицій і несе в собі риси епохи Ренесансу. Фасад будівлі прикрашають скульптури муз і втілення музики, трагедії й свободи.

Внутрішнє оздоблення вражає своєю розкішшю та естетикою: в обробці використовуються мармур, позолота, а традиції оздоблення просторого залу зберігаються з моменту спорудження вже практично 120 років. Театральна завіса – це окрема легенда. ЇЇ створенням займався художник Генрик Семирадський, причому керівництво опери не змогло сплатити його титанічну працю, і творець просто подарував завісу Львівському оперному театру. Аналогічні завіси існують лише в декількох операх, в тому числі – в знаменитій Ла-Скала.

Репертуар оперного театру у Львові: що подивитися?

Різноманітність балетних і оперних вистав вас просто вразить: репертуар складається з кращих класичних творів, традиційних опер авторства українських композиторів, а також сучасних експериментальних постановок. В оперному театрі у Львові буде цікаво не тільки дорослим глядачам, а й дітям – для них артисти ставлять знамениті музичні казки й проводять святкові вистави.

А ще тут не рідкість вишукані концерти кращих світових музикантів, які виконують класику.

Для тих, хто приїжджає в «місто Лева», відвідування Львівського оперного театру – це те, що варто обов’язково включити в свою культурну програму, адже саме тут ви відчуєте ту саму атмосферу, яка робить Львів культурною столицею України.

Вхідні квитки:

– Дорослий / студентський: 90 / 40 грн.
Адреса: проспект Свободи, 28, Львів

Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької

Львівська національна опера – перлина на мистецькій карті світу та є одним із кращих театрів Центральної Європи та України. Відкрився театр 04 жовтня 1900 року (перший камінь було закладено у червні 1897 року) лірико-драматичною оперою «Янек» В.Желенського – про життя карпатських верховинців.

У репертуарі театру є понад п’ять десятків опер, балетів, оперет та концертних програм. Всі опери виконуються мовою оригіналу з одночасним перекладом їх змісту українською мовою (текст демонструється на табло над сценою).

На львівській оперній сцені виступали всесвітньовідомі виконавці – Олександр Бандровський, Гелена Рушковська-Збоїнська, Ян Кепура, Яніна Королевич-Вайдова, Джемма Беллінчіоні, Маттіа Баттістіні, Ада Сарі та ін. Яскраву сторінку в історії театру вписали співаки-українці: О. Любич-Парахоняк, О. Руснак, Є. Гушалевич, О. Носалевич, А. Дідур, О. Мишуга, М. Менцинський, С. Крушельницька та ін., мистецтво яких стало національною гордістю народу і дістало всесвітнє визнання

З приєднанням Західної України до складу Союзу РСР Великий міський театр переіменовано на Львівський державний театр опери та балету. У сторіччя від дня народження (1956 р.) великого українського письменника Івана Франка, театрові присвоєно його ім’я. У 2000-му році, в ході святкування 100-річчя театру його перейменовано на театр імені Соломії Крушельницької. У 2005 році театр здобув статус Національного.

Будівля театру щедро удекорована всередині і є зосередженням досягнень скульптури і малярства Галичини кінця XIX ст. Своє мистецтво проявили скульптори П. Війтович, А.Попель, Е.Печ, Т.Баронч, художники Т.Попель, М.Гарасимович, Т.Рибковський, 3.Розвадовський, С.Ясенський та ін.

При вході розташовані дванадцять живописних полотен, камеї вздовж фризу, які уособлюють Страждання, Самопожертву, Волю, Радість, Смуток, Красу, Музику і Танець.

На рівні першого поверху знаходиться так званий дзеркальний зал, важливим еле­ментом оздоблення якого є дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу. Тут, над дверима і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють Любов (із амуром), Заздрість (зі змією), Материнство (з дитиною), Гордість (із люстерком). Над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року: весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з плодами поміж хризантем), зими (з вогнищем).
У двох відсіках дзеркаль­ного залу зображення частин світу. Європу в образі хлопчика, що мандрує з континент на континент, нагороджу ють найкоштовніпіими своїми скарбами: Азія – перлами та мистецькими витворами японських і китайських художників, Африка – алмазом і страусовим пір’ям, Америка – золотом.
Три панно плафону відображують: у центрі – Поезію (дівчина.яка слухає дзвін) та Музику і Танець (дівчина з арфою) -з одного та іншого боку. Дзеркальний зал відкри­ває вигляд на проспект Свободи.

Над білими мармуровими сходами з теракотово-сірою мармуровою балюстрадою головного фойє розташовані скульптури Трагедії і Комедії

Зал має форму ліри (22,5 х 18,5 м) і може вмістити 1 тис. чол. Його оформлення здій­снювали 10 художників під керівництвом С.Рейхана, манеру письма якого можна оцінити, розглянувши вузький плафон над сценою – “Апофеоз слави”. Тут же бачимо старовинний герб Львова, композицію “Геній і ангел”. Увагу привертає плафон на стелі, що складається з 10 секторів із зображеннями Грації, Музики, Танцю, Критики, Драми, Натхнення, Вак ханалії, Цноти, Ілюзії, Правди.
Зал удекорований не лише розписами і скульптурами, а й розкішними ліпниною, позолотою, різьбою, які в різних варіаціях переходять на три балкони. Ложі партеру обрамлені колонами. Перший балкон прикрашений двадцятьма унікальними картинами на сірому мармурі. Другий балкон “підтримується” атлантами і каріатидами, третій – гермами.
У нішах фойє було встановлено по груддя Т. Шевченка, І. Франка, А. Міцкевича, О. Пушкіна, а в нішах дзеркального залу – М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, М. Глінки, П. Чайковського.

Источник: four-rooms.ru